Табір Червоноград

В нас табір був особливий тим, що ми їхали на табір гуртком. Обов’язки волонтерів були розприділені таким чином, що волонтери дівчата відповідали за дітей-дівчаток, а хлопці, відповідно, за дітей-хлопців. На зборах перед початком табору волонтери були ознайомлені з програмою і метою табору, а також потребами дітей. Всі наші волонтери мають досвід роботи з неповносправними дітьми, адже не вперше вони були на таборі. Дуже важливим показником було те, що  ми усі знаємося  вже дуже давно і багато разів бували на різноманітних таборах.

З першого ж дня нашого особливого табору в нас закріпились такі стосунки, що усі ми є одного віку і не коректно називати наших не

повносправних дітей дітьми. Отже, ми їх називаємо друзями, яким просто потрібна наша допомога.

Оскільки на табір було відведено тільки три дні, пріоритетною метою його було спілкування, відпочинок, а головним завданням волонтерів було сприяння самостійності наших друзів. Перед від¢їздом до „Ровесника” кожен учасник табору мав своє  завдання. Наприклад, Наталя Таральчук повинна була скласти нам програму табору, а Христина Андрущук всіх обдзвонювала і інформувала. Всі діти складали свої пропозиції, чим би вони хотіли займатись в таборі, і ці побажання були враховані при складанні програми табору.

Кожного вечора відбувались збо

ри волонтерів, на яких планувався наступний день, враховуючи побажання наших неповносправних друзів.

Жили ми в таборі так званими загонами: загін хлопців в одній кімнаті і загін дівчат в іншій, що було дуже цікаво.

Також цікавим в таборі було те, що „Ровесник” прийняв на відпочинок дітей-сиріт, які живуть в Червонограді. Нам було приємно те, що вони всіма своїми  маленьким фізичними силами допомагали нашим неповносправним дітям долати перешкоди на доріжках, в їдальні, на подвір¢ї. Важливо згадати те, що наші неповносправні друзі були надзвичайно активними. Наприклад, Оля Бабій  була першим помічником в їдальні. Вона роздавала їжу, розставляла прибори на столах, а після закінчення обіду прибирала зі столів.

Дуже цікаво було спостерігати і за Оксаною Хімкою, яка проводила уроки малювання і трудового навчання з класом з 10-ти і більше дітей-сиріт. Вона їх вчила вирізати, малювати  і робити різноманітні аплікації.

Недаремно кажуть, що в походах краще дізнаєшся про людей. Так от в таборі ми дізнались один про одного ще більше, ніж знали до того.

Дуже цікавим нам вдався день Шахтаря, який ми провели на футболі на Червоноградському стадіоні. Гра була цікава і ми з захопленням спостерігали за грою, а на вечір у нас була запланована дискотека, яка плавно перейшла у веселу вечірку під місяцем з розмовами про життя.

Дуже не хотілось їхати додому, бо в таборі було цікаво,  атмосфера була тепла, довірлива і щира. Всім хотілось, щоб   табір продовжився і можна було б зробити ще багато-багато всього цікавого, але це залишимо вже на наступний рік…